ВЧА́ВЛЕНИЙ (УЧА́ВЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вчави́ти. З землі видобували безліч різноманітного металу — уламки й цілі снаряди, розірвані танкові гусениці й вчавлені в землю гармати (Перв., Дикий мед, 1963, 393).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 793.