ВЧЕТВЕ́РТЕ (УЧЕТВЕ́РТЕ), присл. У четвертий раз. Зо зла ухопив він жмут соломи з сміттям, порохом і швиргонув угору. Пил розлетівся по хаті. Карпо удруге бере, удруге кида, втрете і вчетверте (Мирний, І, 1954, 270); Старий надумав учетверте женитися (Смолич, І, 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 793.