ВШЕ́СТЯ (УШЕ́СТЯ), я, с., заст. Одне з церковних свят. — Отеє після провід подає [Оришка], за нього рушники, а після ушестя.. і весілля буде (Кв.-Осн., II, 1956, 228); Про свята старі всякі там пречисті, вшестя, маковії — зовсім забули (Цюпа, Три явори, 1958, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.