ВШИР (УШИ́Р), присл. По ширині, у ширину; протилежне вздовж, вподовж. Велике село Піски. Розкинулось, розляглося і вздовж, і вшир, і впоперек на рівній низині (Мирний, II, 1954, 81); Розтягнувши своє лице вшир якимось нечувано широким усміхом, підійшов [золотопромисловець] один крок ближче до мене (Фр., IV, 1950, 375); — Гляньте, над вікном трамваю висить он рушник ушир! (Тич., II, 1957, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.