ВШТО́ВХУВАТИ (УШТО́ВХУВАТИ), ую, уєш, недок., ВШТОВХНУ́ТИ (УШТОВХНУ́ТИ), ну́, не́ш, док., перех. Штовхаючи кого-, що-небудь, примусити увійти, в’їхати кудись. До кімнати вартові вштовхнули Марію (Цюпа, Назустріч.., 1958, 190); * У порівн. Він мав звичку, розмовляючи, робити такий рух указовим пальцем, неначе вштовхував свої слова в повітря (Коп., Вибр., 1953, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 794.