ВІДБАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відбатува́ти. Чорна пахуча скиба землі, одбатована плугом, перевертаючись, падала в борозну (Головко, І, 1957, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 553.