ВІДБИ́ТКА, и, ж., рідко. Те саме, що відби́ток 3. — Казка Ваша нам всім відома, у мене навіть є окрема відбитка (Коцюб., III, 1956, 200); Буде надрукована моя "Одержима" і, здається, вийде окремою відбиткою (Л. Укр., V, 1956, 391).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 556.