ВІДБРАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., спец. Відокремлювати брак під час сортування. Відбраковують клони, в яких хоч одна бульба пошкоджена (Колг. Укр., 7, 1957, 41); Виробництво монет закінчено. Але їх ще треба відбракувати (Рад. Укр., 3.VIІ 1946, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 558.