ВІДБРИ́ТИ, и́ю, и́єш, док., перех. 1. Вибрити якесь місце.
2. перен., фам. Різко відповісти, вилаяти. — Отак ти мене, Ваню, й тоді одбрив (Ю. Янов., Мир, 1956, 176); — Добре ж ти його відбрила (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 86).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 558.