ВІДБРІ́ХУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. відбрі́хуватися. Давид Онопрійович почував, що його відбріхування на нараді нічому не допомогло, і ходив по хаті в пригніченому настрої (Добр., Тече річка.., 1961, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 558.