ВІДБУДО́ВА, и, ж. Відновлення чого-небудь зруйнованого або занедбаного (господарства, міст, сіл, заводів). Визначний вклад внесли шахтарі у відбудову й розвиток народного господарства (Рад. Укр., 2.VIII 1951, 1); [Ганна:] Товариші, ухвалу уряду про відбудову сіл усі читали. Зараз поговоримо.., як наше Дзвонкове відбудувати (Корн., II, 1955, 80); Віктор уперше пожалкував, що йому не довелося взяти участь у відбудові рідного заводу (Руд., Вітер.., 1958, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 559.