ВІДВЕ́РТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. відве́ртий. Високий і білявий,.. він був увесь порив і одвертість (Коцюб., І, 1955, 297); Я люблю щиру відвертість і не таюсь, що дома Оришка іноді бере наді мною верх (Гончар, М. Братусь, 1951, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 563.