ВІДВИСА́ТИ, а́є, недок., ВІДВИ́СНУТИ, не, док. Висіти, відхилившись від чогось; звисати. Його довгі незграбні руки як би відвисали від плечей (Кобр., Вибр., 1954, 77); Нижня щелепа неприродно заходила ходором і почала одвисати (Кучер, Прощай.., 1957, 215); З-під очіпка одвисло пасмо сивої коси (Н.-Лев., І, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 563.