ВІДВОЛО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОЛО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. Робити вологим, вогким, проймати рідиною. Водяна прохолода одволожувала сухе запашне повітря й напувала цілющою росою.. родючу силу землі (Мирний, IV, 1955, 219); Він задумливо одволожив у губах хімічний олівець і написав перші рядки (Мик., II, 1957, 45); // безос. Після грози в оту ніч випали ще дощі тихі, з сонцем. Спалені трави одволожило (Головко, II, 1957, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 567.