ВІДГУСТИ́, уду́, уде́ш; мин. ч. відгу́в, гула́, ло́; мн. відгули́; док. Перестати, закінчити густи. Гудки на п’ятдесяти промислових підприємствах вже відгули (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 13); Веселі бджоли одгули (Рильський, І, 1956, 27); // перен. Закінчитися (про що-небудь гучне, бурхливе). Відгриміло минуле війною, в переможних боях одгуло (Гонч., Вибр., 1959, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 574.