ВІДДАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і ВІДДА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДАЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, док., перех. 1. Переміщати, відстороняти на певну віддаль від кого-, чого-небудь. Завбудинку неймовірно вдивлявся в його твір; то віддаляв його від себе, то знову підносив до очей (Мик., II, 1957, 184); — Дай.. спокій, — сказав Ежен і віддалив рукою Маню (Фр., І, 1955, 327); * Образно. І ніч без місяця квітнева, І ніч оддаляє тебе (Стельмах, Добрий ранок, 1941,54).
2. Відтягати виконання й здійснення чого-небудь на пізніший строк. Загальнодемократична боротьба проти монополій не віддаляє соціалістичну революцію, а наближає її (Програма КПРС, 1961, 33); Середняки пішли разом з біднотою й спільно давали одкоша байським зусиллям якось утриматися, віддалити свій остаточний розгром (Донч., І, 1956, 145); // перен. Усувати. Війни кривавой [кривавої] не страшися, А на Олимпських положися, Вони все злеє оддалять (Котл., І, 1952, 199).
3. перен. Послаблювати або припиняти родинні чи дружні зв’язки, стосунки з ким-небудь. В мене батька немає, й рід мене оддаляє (Чуб., IV, 1877, 648); Вона сама віддалила від себе всіх дівчат, які хотіли дружити з нею на початку року (Собко, Стадіон, 1954, 317); // Сприяти послабленню зв’язків, стосунків з ким-небудь. Тепер, коли вони були сам на сам, час, що їх віддаляв, наче уступився трохи з-поміж них (Вільде, Сестри.., 1958, 314); Фатальним способом вища просвіта, замість зблизити русинів до.. народу і його мови, віддалила їх від нього (Фр., XVI, 1955, 329).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.