ВІДДЗЕРКА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДДЗЕРКА́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. 1. Відбиватися на гладкій поверхні чого-небудь. У спокійній воді віддзеркалюється кожна гілочка, одсвічується кожний барвистий мазок (Вол., Озеро.., 1959, 101); Сонце вставало з-за гір. Вершина Казбеку раптом засіяла самоцвітами, стільки променів віддзеркалилося на ній (Собко, Кавказ, 1946. 94).
2. перен. Виявлятися назовні (про почуття, переживання тощо). Оля ще не наважується тріумфувати, але на її обличчі вже віддзеркалюється внутрішня радість (Вільде, Винен.., 1959, 27); Мамина посмішка віддзеркалилася на личках дітей (Собко, Звич. життя, 1957, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 579.