ВІДДУХОПЕ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., розм. Сильно побити когось. Люди було торочать: — Що ж? вона у будці виросла,.. хазяйства не тямить доглядати. А іноді віддухопелять добре, щоб доглядала (Барв., Опов.., 1902, 365); Уже на нього хутірські парубки і засідки робили по ярах та дорогах, щоб спіймати та добре оддухопелити (Тют., Вир, 1964, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 582.