ВІДДЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, рідко ВІДДЯ́КУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док. Те саме, що віддя́чувати. [Писар:] Ти.. і сам бачиш, що я й досі не одним тобі віддячуюся (Фр., IX, 1952, 57); [Геррісон:] Чим оддячився я батькам і всім тим, що віддавали останній шматок тяжко заробленого хліба мені, коли я вчився?! (Ірчан, І, 1958, 242); // безос. — Так-то, не все Оксані.. [свято]: оддячилось за Миронову неправду (Григ., Вибр., 1959, 248).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 582.