ВІДЖА́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віджа́ти. Високий вміст йоду в водах єсентукського типу, очевидно, пояснюється участю в їх формуванні морських вод, які були віджаті з глин (Геол. ж., XVI, 2, 1956, 29); // у знач. прикм. В ній [балії] здіймалася ціла гора віджатої солдатської білизни (Кучер, Чорноморці, 1956, 394).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 583.