ВІДЖИВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВІДЖИВИ́ТИСЯ, ивлю́ся, и́вишся; мн. віджи́вляться; док., рідко. Те саме, що віджива́ти 2; оживати. Сагайдачний повільно сьорбав міцну каву з медом і відчував, як життєдайне тепло припливає йому до серця, і воно відживляється, заспокоюється (Тулуб, Людолови, II, 1957, 583); І людині можна переливати тільки кров, подібну до її власної крові. Інакше чужа кров не відживиться (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.