ВІДЖИВНИ́Й, а́, е́. Який відживляє (в 3 знач.). Ще довго Орест і Огей чули енергійні вигуки, музику за вікном свого приміщення, де пахло свіжою фарбою, вапном нової будови, і все це разом відживною свіжістю впливало на обох приятелів (Досв., Вибр., 1959, 300).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.