ВІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖА́ТИ, відіжму́, відіжме́ш; мин. ч. віджа́в, жа́ла, ло; док., перех. 1. Вичавлювати рідину з чого-небудь. Свіжі ягоди протирають, віджимають сік (Технол. пригот. їжі, 1957, 105).
2. Перучи, стискати та викручувати білизну тощо. Мотря стала оджимать сорочки з відмоки, а Кайдашиха навіть хати не вимела (Н.-Лев., II, 1956, 285); Над балією стояв Майборода і, стріпуючи чубом, віджимав матроську фланельку (Кучер, Чорноморці, 1956, 242).
3. техн. Послаблювати тиск якого-небудь затискача.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.