ВІДЗВОЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДЗВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Визволяти. Ти одзволив нас од смерті (Сл. Гр.); [Старий селянин:] Чимало є між нас таких, Що ваш покійний панотець Одзволив з пазурів чуми, Поклавши пошесті кінець (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.