ВІ́ДЗИВ, у, ч. 1. Усна оцінка кого-, чого-небудь. П’єса скінчилась, і я чекав.. відзивів, похвал (Моє життя в мист., 1955, 49); // Критична стаття, рецензія; відгук. У своїх численних відзивах про Марка Вовчка Франко.. розкрив характерні художні особливості творчості письменниці (Рад. літ-во, 18, 1955, 118).
2. військ. Умовна таємна відповідь на пароль, за допомогою якої відрізняють своїх від ворогів. На явку для побачення з керівником підпілля Сашко йшов уперше в житті і вперше в житті мав сказати пароль та почути відзив — для себе… (Смолич, V, 1959, 535); Скрізь варта у лісі, скрізь оклик! — Хто йде? — Паролі і відзиви… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 584.