ВІ́ДКЛАД, у, ч., спец. Те, що відклалося внаслідок осідання у воді органічних речовин, мінералів і т. ін. В шарі давніх озерно-річкових відкладів були знайдені кістки мамонта (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 16).
ВІДКЛА́Д, у, ч., рідко. Те саме, що відклада́ння. — Ну, то знаєш, Андрію, розмови розмовами, а я пішла — відклад не йде на лад (Збан., Ліс. красуня, 1955, 106).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 591.