ВІДКЛЕ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДКЛЕПА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Відбивати, відокремлювати що-небудь приклепане, заклепане.
2. тільки док., рідко. Те саме, що ви́клепати. Їй дали косу, яку спеціально одклепав і вимантачив дід Сербиченко (Ю. Янов., II, 1958, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 592.