ВІ́ДКЛИК, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. відкли́кати 1, 2. Судді і народні засідателі можуть бути достроково позбавлені своїх повноважень не інакше, як за відкликом виборців або органу, що їх обрав (Наука.., 8, 1960, 9); Та й велике враження на нього справив взагалі відклик загону на охорону залізниці (Крот., Сини.., 1948, 385).
2. Те саме, що ві́дгук 2. Стулив [Чіпка] пальці, приложив до рота й завив, як пугач. ..Нігде ні одклику, ні одгомону (Мирний, II, 1954, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 592.