ВІДКОЛУ́ПУВАТИСЯ, ується, недок., ВІДКОЛУПА́ТИСЯ, а́ється і ВІДКОЛУПНУ́ТИСЯ, не́ться, док. Відпадати при колупанні. Кора на стовбурі була шершава, з неї легко відколупувались невеличкі кусочки (Донч., IV, 1957, 172).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 593.