ВІДКРИ́ТО, Присл. до відкри́тий 7-9. З-під трохи навислих брів сіро-голубі очі його дивились відкрито і ясно (Ільч., Серце жде, 1939, 308); [Д. Жуан:] Адже, приходячи до вас одкрито, я чув одно: "Сеньйора не приймає" (Л. Укр., III, 1952, 393); — Думаю, будемо голосувати, як завжди, відкрито (Кучер, Трудна любов, 1960, 487).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 598.