ВІДЛИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЛИ́ПНУТИ, ну, неш, док. Відставати, відокремлюватися, відклеюватися від чогось. На п’ятий-шостий день після народження [щуреняти] відлипають вуха (Фізіол. ж., II, 3, 1956, 80); Вуж відлип від гілки, бовтнув у воду (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 128); * У порівн. Ясний місяць неначе одлип од неба, висів, як блискуча куля (Н.-Лев., І, 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 601.