ВІДЛІ́Г, ло́гу, ч., діал. Переліг. У плузі Волики розсердились, вертіли, брать відлогу не хотіли (Бор., Тв., 1957, 187); На лівому боці яруги, на відлозі, — сліпучо-біла товчениця пісків (Тют., Вир, 1964, 124).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 601.