ВІДМО́ВА, и, ж. 1. Відповідь про небажання або неможливість виконати прохання, наказ і т. ін. — Белял зрікся оддати нам шопу під театр. Послухав репетицію і сьогодні приніс свою одмову (Коцюб., II, 1955, 137); Роман Петрович сприйняв Ганнину відмову від подарунка без подиву (Коз., Сальвія, 1959, 161).
2. заст. Те саме, що ві́дповідь 1. З щирою повагою до Вас і надіями, що Ви не облишите мене своєю ласкавою одмовою (Мирний, V, 1955, 406); Нема одмови на питання (Олесь, Вибр., 1958, 51).
3. техн. Про стан приладу, машини і т. ін., які перестали або не можуть працювати, діяти. Характерними і принципіально важливими видами підготовки ми [космонавти] вважаємо: Спеціальну підготовку, яка проводиться на реальному кораблі і тренажерах, які дають змогу імітувати нормальний політ і відтворювати різні відмови і аварійні ситуації (Рад. Укр., 22.VIII 1962, 2).
Без відмо́ви, техн. — без припинення праці, дії певної машини, приладу тощо; До відмо́ви, техн. — до можливої межі, до краю.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 608.