ВІДМОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до відмолоді́ти. Біля квітів і фруктів — ніби відмолоділий на кілька років Терентій (Довж., Зач. Десна, 1957, 229); // у знач. прикм. В голосі і в ході капітана справді була бадьорість, почувалось нуртування сил міцних, відмолоділих (Гончар, Тронка, 1963, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.