ВІДМОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДМОРО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, док., перех. Внаслідок сильної дії морозу пошкодити частину тіла, довести її до омертвіння. Молодь.. дряпається по скелях, одморожує носи й ставить рекорди (Ю. Янов., II, 1958, 47); — А там ще зима: сніг, морози, і знову сиди в хаті, не потикай носа надвір, бо відморозиш (Мирний, III, 1954, 294); А в пляшках спирт і вино, які могли б стати тут у пригоді, якби хтось відморозив руки, ноги або щоки (Трубл., Лахтак, 1953, 39).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 610.