ВІДМІ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відміни́ти. А тут стояв трохи відмінений зовні, але, без сумніву, той же самий Преображенський, якого і боялися, і слухалися, і ненавиділи (Ле, Міжгір’я, 1953, 388).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 606.