ВІДНА́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДНА́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Відвикати кудись ходити, десь бувати, що-небудь робити; протилежне занаджуватися. Зовсім віднадився від дому (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 610.