ВІДНО́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до віднови́ти. Відновлена школа. Засклені всі вікна, І квіти довкола (Воронько, Три покоління, 1950, 25); Казали мені у Вижниці, що "Громадський голос" відновлений (Л. Укр., V, 1956, 372); // у знач. прикм. До відновленої школи Йде по вулиці школяр (Воронько, Три щастя, 1948, 39); // відно́влено, безос. присудк. сл. У другій половині листопада [1918 р.] у восьми волостях Ізюмського повіту Харківської губернії було відновлено Радянську владу (Іст. УРСР, II, 1957, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 611.