ВІДНО́ВНИК, а, ч., хім. Речовина, завдяки якій відбувається реакція відновлення. Іон O"2 є відновником (Заг. хімія, 1955, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 612.