ВІДПЕЧА́ТОК, тка, ч., рідко. Те саме, що відби́ток 1, 6. Зненацька Романюка помітив на стіні виразні сліди — відпечатки ботинок, що потяглися кудись на горище (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 117); Зміни, що відбулися в житті радянських дітей, наклали свій відпечаток і на літературу (Іст. укр. літ., II, 1956, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 617.