ВІДПЛА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДПЛАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док. 1. рідко. Те саме, що віддя́чувати. Він користав і з його розмов, і з поїздок, а за його добрість відплачувався йому такою вірною і старанною услугою (Фр., III, 1950, 267).
2. діал. Повертати борг; розплачуватися. Буду жити, буду працювати, то відплачуся (Л. Укр., V, 1956, 423).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 619.