ВІДПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., перех. Поправляти, відгодовувати когось, напуваючи молоком або рідкою їжею. Коли діждалася в хаті молока, стала щедро.. відпоювати сина (Гончар, Таврія.., 1957, 486); Але і на цей раз щастить: його підбирає караван, його відпоюють кумисом і везуть на верблюдах, як бухарського еміра (Тют., Вир, 1964, 417).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.