ВІДПУСТКО́ВИЙ, а, е. 1. Прикм. до відпу́стка. Ближче до дверей [камери] сидять люди [в’язні], схожі на мандрівників,.. чогось ждуть, ждуть, видно, давно й безнадійно, як ждуть транзитні пасажири посадки в гарячий відпустковий час (Збан., Єдина, 1959, 117).
2. у знач. ім. відпустко́ві, вих, мн. Гроші, які отримують за відпустку. За годину я буду у вас. Щоб на той час був готовий наказ про місячну відпустку лікареві Постоловському, зарплата за останній місяць і відпусткові (А.-Дав., За ширмою, 1963, 243).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.