ВІДРА́ЗНО, рідко. Присл. до відразний; // у знач. присудк., сл. Голос у Христича ставав усе плаксивіший, нещирий, відразно було Рідкодубові слухати його (Кир., Вибр., 1960, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 627.