ВІДРИ́ВЧАСТО, рідко. Присл. до відри́вчастий. Вона гукнула до Кайдашихи одривчасто, крутнулась і побігла в хату (Н.-Лев., II, 1956, 371); Думки пливли якось відривчасто (Трубл., І, 1955, 83).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 629.