ВІДРО́БОК, бку, ч. Те саме, що відробі́ток. За гроші не наймає пан поля, а все на відробок (Сл. Гр.); — Добре то їм говорити, коли ж моє все йде на відробок (Л. Укр., III, 1952, 642).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 632.