ВІДРОБІ́ТОК, тку, ч. Повертання боргу працею. Жито димом підійшло, як пожежа була, так чоловік дешево продавав; я і взяла на одробіток (Барв., Опов.., 1902, 299); Про ті шість років одробітку Микола тоді не думав (Скл., Легенд, начдив, 1957, 11); // перев. мн. У дореволюційний період — виконання різних робіт поміщикові, куркулеві або попові за орендування землі, позичені гроші, продукти тощо. — Я оце надумала… пішов би ти до пана, попрохав би грошей на відробітки… (Коцюб., І, 1955, 93); Землю піп ухитрявся обробляти й збирати урожай бідняцькими відробітками за хрестини, похорони та вінчання (Козл., Сонце.., 1957, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 631.