ВІДРОСТА́ТИ, а́є, недок., ВІДРОСТИ́, те́, док. Рости знову після перерви в рості, після косіння, стриження тощо. Після використання озимини, яку скошують на 8-10 сантиметрів, вика дуже швидко відростає (Колг. Укр., 8, 1956, 31); У землянці цілу зиму держав [дід Улас], на світ не показував, поки в неї коси не одросли (Мирний, IV, 1955, 238); Цілий цей місяць він не голився, і в нього відросла здоровенна борода (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 111).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 632.