ВІДРУ́БОМ, присл. Прямовисне. Хати зовсім не такі. Не пообмазувані, голі якісь. А покрівля з двох боків спуском і з двох одрубом (Тесл., З книги життя, 1918, 121); Від лану озимини Мирон і Глущук повернули.. і вийшли на скелю, що відрубом піднімалася над Дніпром (Чорн., Потік.., 1956, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 633.