ВІДСВІЖНИ́Й, а́, е́. Який відсвіжує. Піняве [пиво], як кумис, і відсвіжне, як м’ята (Тулуб, Люцолови, І, 1957, 224); * Образно. Але і в своїй поетичній творчості Франко весь час повертався до української пісні, занурюючись у її стихію, як у животворний, відсвіжний потік (Рильський, III, 1956, 263).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 635.